В умовах воєнного стану сфера національної кримінальної юстиції опинилася перед викликом поєднання безперервного здійснення правосуддя для реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення з одночасним забезпеченням безпеки осіб, задіяних у кримінальному провадженні.
З одного боку, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставах, у межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно ст. 26 названого закону, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, де введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З іншого боку, незважаючи на фактично триваючий з 2014 р. в Україні збройний конфлікт (окупація Криму та частини Донецької і Луганської областей), підстави, повноваження та спосіб, про які йдеться в законі, не відповідають реаліям воєнного стану. Адже чинний на момент повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Кримінальний процесуальний кодекс виявився неготовим для забезпечення належного функціонування кримінальної юстиції під час війни.
З метою синхронізації кримінально-процесуальної діяльності з реаліями сьогодення парламент України в «турборежимі» приймав ряд законодавчих актів, спрямованих на регламентацію тих чи інших питань кримінального провадження. За наявності певних питань до якості внесених змін з точки зору нормопроєктувальної техніки, системності й правової визначеності слід констатувати їх безумовну необхідність. В цілому вони можуть сформувати для кримінальних справ «умовний захисний кокон» від негативного впливу невизначеності багатьох процедурних питань. Адже стан невизначеності та неврегульованості, що об’єктивно супроводжує застосування кримінально-процесуального законодавства в негативно нових незвичних умовах, може безповоротно зашкодити великій кількості кримінальних проваджень.
Повну версію читайте тут
Віра Михайленко
суддя Вищого антикорупційного суду,
кандидат юридичних наук
Спеціально для видання “Юридична Газета”