У п’ятницю, 17 квітня, судді Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко та Олексій Кравчук взяли участь у IV Антикорупційному форумі, організованому Асоціацією адвокатів України.
Суддя Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко в бліц-інтерв’ю з президенткою Асоціації адвокатів України Ольгою Дмитрієвою поділилася своїм баченням того, як формується і змінюється суспільна довіра до антикорупційної юстиції в Україні.
На думку судді, довіра – це не стала величина, а радше динамічна рівновага, яка постійно перебуває під впливом трьох чинників: суспільних очікувань, складності правових процедур та реальних результатів судової роботи. Кожна резонансна справа стає новою перевіркою цієї рівноваги.
Віра Михайленко зазначила, що в останні роки можна говорити про поступове формування більш структурованого сприйняття судових інституцій, зокрема антикорупційного суду. Це вже не поле початкових очікувань, а простір, де суспільство починає оцінювати не лише сам факт існування антикорупційної юстиції, а й її сталість, аргументованість рішень, здатність витримувати навантаження складних і політично чутливих проваджень.
Разом із тим суддя окреслила системні виклики, які супроводжують цей процес. По-перше, антикорупційні справи перебувають під особливою суспільною увагою: від суду очікують не лише правового, а й морально-соціального результату. По-друге, доказування у таких справах об’єктивно ускладнене – фінансові, організаційні та неформальні зв’язки утворюють багаторівневі конструкції, які потребують ретельної юридичної реконструкції. По-третє, існує постійна напруга між розумними строками розгляду та якістю правосуддя: суспільство очікує швидкості, натомість право вимагає точності, повноти й процесуальної бездоганності.
Нарешті, окремим викликом залишається інформаційне середовище. Кожне процесуальне рішення миттєво набуває публічного розголосу – нерідко ще до того, як суспільство встигає осмислити його правовий зміст.
Суддя Антикорсуду Олексій Кравчук виступив на ІІ сесії, присвяченій євроінтеграції та суспільному запиту, розшуку та конфіскації активів. Він, зокрема, проаналізував судову практику Вищого антикорупційного суду щодо застосування спеціальної конфіскації у справах про корупційні злочини. Олексій Кравчук наголосив, що спеціальна конфіскація не є покаранням ні за законом, ні за доктриною, ні за судовою практикою – вона належить до інших заходів кримінально-правового характеру і потребує окремого вирішення в резолютивній частині вироку. Також він навів конкретні приклади із практики ВАКС, зокрема: конфіскація оргтехніки, за допомогою якої було запропоновано неправомірну вигоду у формі криптовалюти; стягнення відсотків, нарахованих на рахунку з викраденими коштами; а також випадки, коли майно конфіскується через непідтвердженість законності його походження.
Окремо суддя звернув увагу на те, що якщо шкода вже була відшкодована в господарському судочинстві, застосування спеціальної конфіскації в кримінальному провадженні є неможливим – відповідну правову позицію сформував Верховний Суд.
