У п’ятницю, 15 березня 2024 року, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглянув об’єднану справу за клопотанням сторони захисту про зміну запобіжного заходу та скаргу на незаконне тримання під вартою в кримінальному провадженні.
Частина 4 ст. 201 КПК України зобов’язує слідчого суддю розглянути клопотання підозрюваного протягом трьох днів з дня його отримання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Прокурор отримав відповідне клопотання сторони захисту 13 березня 2024 року і був повідомлений про призначення розгляду цього клопотання на 14:00 15 березня 2024 року. У звʼязку з неявкою прокурора, а також з тим, що підозрюваний (який тримається під вартою) не був доставлений до суду, слідчий суддя оголосив перерву до 18:30 для прибуття прокурора і забезпечення участі підозрюваного.
Після закінчення перерви прокурор в судове засідання не зʼявився. Крім того, представники Державної установи «Київський слідчий ізолятор» не змогли забезпечити відеоконференцзв’язок з судом, оскільки у приміщенні адміністративного корпусу СІЗО зникло електропостачання.
З урахуванням встановлених законом строків, відведених для розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалив рішення про продовження розгляду клопотання із забезпеченням трансляції розгляду на Youtube каналі ВАКС.
За результатами судового засідання слідчий суддя відмовив стороні захисту у задоволенні скарги на незаконне тримання під вартою, а клопотання про зміну запобіжного заходу задовольнив частково. Ухвалою слідчого судді змінено застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання, з покладенням обов’язку прибувати до слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду на кожну вимогу. Підозрюваного негайно звільнено з-під варти, ухвала слідчого судді направлена керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Детальне обґрунтування буде викладено у повному тексті рішення, оголошення якого призначене на 20 березня 2024 року о 17 годині 00 хвилин.
Відповідно до ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.